повістити — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
повістити — іщу/, істи/ш, док., перех., рідко. 1) Розповісти, розказати. 2) Повідомити, сповістити … Український тлумачний словник
повідомляти — 1) = повідомити (кого доводити до чийогось відома), сповіщати, сповістити, давати знати, дати знати (кому), вістувати (кому), повістувати, повістити (кому), повідати, повідувати, повідати, повісти (кому); інформувати, подавати, подати (кому… … Словник синонімів української мови
благовістити — іщу/, істи/ш, недок., заст. 1) Дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи. 2) перен., уроч. Виголошувати, зачитувати проповідь; сповіщати, повідомляти про що небудь. 3) розм. Поширювати серед людей, розголошувати що небудь … Український тлумачний словник
відповістити — дієслово доконаного виду розповісти, повідомити арх … Орфографічний словник української мови
розповідати — 1) = розповісти (передавати усно щось про кого / що н., передавати словами бачене, пережите тощо), оповідати, оповісти, розказувати, розказати, говорити, повідомляти, повідомити, повідати, повідувати, повідати, повісти, повістити, промовляти,… … Словник синонімів української мови
печень — ПЕЧЕН|Ь (3*), И с. Печень: Повелѣ зако(н) краи печении. и обистьи. на жертва(х) ос҃щати б҃у. ѹказа˫а. ˫ако лѣпо паче ос҃щати б҃у ˫аростное. (τοῦ ἥπατος) ГБ к. XIV, 44в; чистѧще оскверньша˫ас˫а. ѿимань˫а (же) жерце(м) части груди десное рамо. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
повелѣти — ПОВЕЛ|ѢТИ (> 2000), Ю, ИТЬ гл. 1.Приказать, велеть, повелеть; установить: Чѧдо алчьнааго накърмi ˫ако же ти самъ г҃ь повелѣлъ. Изб 1076, 11; то же ЗЦ XIV/XV, 9б; Се азъ мьстиславъ володимирь с҃нъ… повелѣлъ ѥсмь с҃нѹ своѥмѹ всеволодѹ ѿдати… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поставити — I влю, виш; мн. поста/влять; док., перех. 1) Примусити когось або допомогти кому небудь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || безос. || Наказати або допомогти комусь, примусити або попросити когось стати де небудь. || у… … Український тлумачний словник
провіщати — I = провістити (своєю появою, проявами, поведінкою, словами тощо вказувати на якісь зміни, події, що мають настати), провіщувати, передвіщати, передвістити, звіщати, звістити, віщувати, обіцяти, пророкувати, пророчити, прорікати, проректи II ▶… … Словник синонімів української мови
